Він перший президент Південно-Африканської республіки, обраний на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. Він борець з апартеїдом. Він лідер Африканського Національного Конгресу. Він був засуджений і ув’язнений майже на 3 десятиліття за участь у підпільній збройній боротьбі, а пізніше був стійким прибічником мирного шляху. А ще політик, юрист і національний герой.
У 1952 р. Нельсон був обраний національним керівником кампанії «Виклик» — кампанія громадянської непокори, спрямована проти дискримінаційних законів.
У 1960 р. у м. Шарпевіль відбувається розправа поліціянтів з населенням, в ході якої вбили 69 людей і близько 200 отримали поранення. Незабаром уряд оголошує надзвичайний стан і заарештовує близько 18 000 учасників опору. АНК заборонений, а Мандела йде в підпілля. Через рік сформовано збройне крило АНК, «Умконто ве сізве» («Спис нації») на чолі з Нельсоном. А 1964 р. він засуджений до довічного ув’язнення.
Під час судових слухань, на яких Мандела захищав себе сам, він сказав: «Я поважаю ідеал демократичного і вільного суспільства, в якому всі громадяни живуть в гармонії та мають рівні можливості. Це той ідеал, заради якого я готовий жити і якого я прагну. Але якщо це буде необхідно, то заради цього ідеалу я готовий померти».
У грудні 1993 року Манделу і Фредеріка Віллема де Клерка нагородили Нобелівською премією миру.
На свій 89-й день народження Нельсон Мандела заснував робочу групу The Elders (Старійшини), яка об’єднує провідних світових діячів з різних сфер життя задля обміну досвідом та надання практичних порад «у боротьбі з найгострішими проблемами світу».
Про своє життя він написав книгу «Довгий шлях до свободи».
18 липня — міжнародний день Нельсона Мандели. У цей день також сприяють забезпеченню гуманних умов тюремного ув’язнення, підвищення обізнаності про те, що ув’язнені є невіддільною частиною суспільства, і для визнання значущості роботи персоналу пенітенціарних установ як соціальної служби особливої важливості.
